Шепетівськиий ЗДО №7 "Дюймовочка"

Шепетівськиий ЗДО №7 "Дюймовочка"

Консультація для педагогів

Кодекс професійної етики педагогів

Заходячи в групу дітей або до кабінетів працівників дошкільного закладу, усміхайтеся;
Ніколи не ображайте дітей, захищайте їх від усіх видів насилля;
Якби не було б складно, будьте стриманими і терплячими;
Будьте великодушними до того, хто припустився помилки;
Спочатку навчіть, а потім запитуйте;
Ніколи не обманюйте дітей, дотримуйтесь свого слова;
Будьте для дітей прикладом у поведінці, праці, ставленні до інших людей.
У будь – якій ситуації намагайтеся ставити себе на місце дитини.
Живіть інтересами дітей та їх надіями.
Навчіться бачити «зону найближчого розвитку» дітей та оптимізувати їх майбутнє.
Пам’ятайте: по – справжньому зрозуміти дитину можна лише після того, як насправді полюбиш її.
Учіться у колег, батьків, дітей.
Вибачайтеся перед дитиною, якщо неправі. Це аж ніяк не принизить свій авторитет.
Не скаржтеся на своїх вихованців батькам, колегам, адже справжній педагог буває незадоволений тільки собою.
Ніколи не кажіть в присутності дитини про її обмежені можливості.
Завжди повідомляйте про успіхи й досягнення дітей батькам.
Вимоги професійно – етичного характеру до роботи вихователя ДНЗ

1. Постійно спостерігати за психологічним станом дітей групи, піклуватись про душевну рівновагу та добре самопочуття кожної дитини. Знати її настрій, почуття, тривоги, хвилювання, бажання, інтереси, друзів, становище у групі, звичаї сімейного виховання та стан дитини у сім’ї, тощо.

2. Потрібно поважати в дитині людину з усіма хорошими та поганими рисами, які вона має. Поважати – значить розуміти, підтримувати, вірити.

3. Кожна дитина неповторна, індивідуальна. Вона має право бути сама собою і приймати її потрібно такою, якою вона є.

4. У вихованні не потрібно ставати «над дитиною», а якщо потрібно це зробити – то тільки для її захисту.

5. Роботу педагога слід будувати так, щоб кожна дитина навчилась цінувати і поважати себе. Повага до себе виростає на хвилі успіху. Потібно забезпечити дитині успіх, перемогу над складною справою. Перша перемога народить другу, третю і пробудить в дитині сили до розуміння своїх можливостей.

6. В роботі з дітьми припустимо використання тільки ненасильницьких і гуманних методів та прийомів виховання. Дитина повинна приймати участь в справах, що пропонує вихователь не з страху бути покараним, або не отримати схвалення, а з-за бажання особистого успіху, відчуття вдоволення, потрібності даної справи для себе..

7. Дитина не може і не повинна перебувати в стані душевного дискомфорту.

8. В організації освітньої діяльності принципово важливо, щоб співпадали психологічні простори дитини і педагога, адже кожна людина має свій особистий простір - коло її переваг, бажань, інтересів, різних видів При відборі методів та прийомів виховання слід дотримуватись вимог:

- не чинити фізичного, психологічного, морального тиску на дитину

- ніколи не карати дітей; не докоряти, не принижувати дітей;

- не порівнювати один з одним, не ставити один одному у приклад;

- не соромити дитину, сварити при всіх;

- забезпечити успіх у всіх справах, а особливо в творчості ,

через розумну дозу допомоги; хвалити від душі, вірити та довіряти;

Рекомендації щодо оформлення куточків психоемоційного розвантаження
Емоції- це основний місток, який пов’язує внутрішнє життя дитини з навколишнім світом. Малюк, образно кажучи, є суцільним згустком емоцій та почуттів. Неемоційна, емоційно стримана, байдужа дитина – власне виняток із правил. Як допомогти дитині звільнитися від негативних емоцій Як істота емоційна дошкільня виявляє свої почуття в різних життєвих ситуаціях. Відтак, переживає як позитивні емоції – радість, здивування, зацікавлення, так і негативні – гнів, страх, провину, сором. Усі емоції, які переживає дитина, обов’язково повинні мати вихід, інакше вони змінюють свій напрям – із зовнішніх реакцій перетворюються на внутрішні переживання. Неможливо заборонити дитині відчувати негативні емоції, однак можна і слід корегувати форму їх виявлення, спрямувати потік бурхливої енергії у безпечне русло. Тож у дошкільному закладі важливо створити сприятливі умови для нормального емоційного розвитку дитини. З огляду на це у групах створюються осередки емоційного розвантаження., які допомагають дитині звільнитися від негативних емоцій, вийти із стану перенапруги, трансформувати накопичену агресію у готовність до спілкування, взаємну уважність, заспокоїтися. Зняти емоційну напругу допомагають «килимки від злості» ( звичайні невеличкі килимки із шорсткою поверхнею). Якщо дитина прийшла до дитячого садка з агресивним настроєм щодо інших чи втратила контроль над своїми діями, вихователі пропонують їй стати на чарівний килимок і струсити там злість зі своїх ніжок ( зняти взуття й витирати ніжки доти, доки не захочеться посміхнутися). У групах раннього та молодшого віку можна застосовувати « скляночки для слізок», які допомагають нормалізувати емоційний стан дитини. Зокрема цей прийом сприяє адаптації до дошкільного закладу. Приклад: Що це за хмаринка в гості завітала і нашій дитинці сліз надарувала? Раз сльозинка, два сльозинка, вже й заплакала дитинка!

Якщо дитина виявляє словесну агресію, їй пропонують відійти в куточок і прокричати всі свої образливі слова у «чарівну торбинку». Після цього торбинку міцно зав’язують і ховають.У кожній групі живе персонаж, який допомагає дітям позбутися поганого настрою і зняти емоційну напругу: ( Каркуша –веселушка, клоун Кльопа, веселе тигреня, кумедна мавпочка, зайченя. Діти розповідають на вухо свої маленькі таємниці. Старшим дошкільнятам вивільнити свою негативну енергію допомагають гумові рукавички з надувною грушею. Позаймавшись з надувною грушею і доклавши до цього фізичних зусиль, діти потім менше ображають один одного. А вихователі замість постійних зауважень та заборон можуть сміливо сказати ? А у нас можна битись , тільки з гумовою грушею». З цією ж метою можна застосовувати паперотерапію. Зминання і розривання старих газет допомагає дитині і злість , і поганий настрій не спрямовувати на однолітків, а перетворити у позитивну енергію. Помічник їм у цьому жабеня Квак – воно всю злість « поїдає» і голодним ніколи не буває!

Кризова ситуація: допомогти самому собі.
Іноді в житті кожної людини виникають стресові ситуації, що можуть раптово змінити її життя та несподівано стати загрозою для її здоров’я. У такому разі важливо вміти допомогти самому собі. Іноді людина може допомогти сама собі навіть більш ефективно, ніж хто – небудь інший. Бо без бажання самої людини пережити своє горе, позбутися важких переживань( а ще спробувати допомогти своєму другу, дитині подолати стан безвиході, відчаю, розчарування) будь – яка допомога буде недостатньо дієвою. Існує багато способів подолання стресового стану самотужки. Якщо стресова ситуація вже сталася, її потрібно усвідомити як факт, і переживати не руйнуючи себе, наприклад, почуттям вини, ненависті, помсти… Причин того, що сталося, може бути безліч. Людині складно охопити їх усі, однак треба розуміти, що змінити нічого вже не можна, а от зашкодити собі чи комусь – цілком. Бажано щоб поруч з людиною, що пережила стрес, був хтось, хто підтримав би її добрим словом. Під час спілкування слід уважно слухати одне одного, реагувати спокійно, без агресії, дати людині можливість виговоритися, поплакати. Важливо їй співпереживати, дати їй відчути, що в тяжкий момент вона не залишилася сама, що поруч той, хто теж переживає і шукає способи розв’язання складної психотравмуючої ситуації.

Любов і співчуття можуть подарувати також домашні улюбленці. Найкращими «лікарями» визнано собак, кішок та коней.

Заспокоїтися, відволіктися, віднайти баланс між внутрішнім світом і навколишнім середовищем допоможе прогулянка на свіжому повітрі, безпосереднє спілкування з природою. У стані стресу можна послухати улюблену музику. Усе це додає енергії та життєвого тонусу.

Щоб подолати стрес, варто шукати позитив, реалізовувати свої наміри і плани. Навіть у незначних успіхах потрібно помічати прогрес, свій розвиток. Важливо не тільки помічати хороше, а й бути самому джерелом позитиву, висловлювати підтримку іншим. Не варто соромитися радіти життю, сміятися, жартувати. Слід спілкуватися з добрими і хорошими людьми, обмінюватися позитивними емоціями. Допомогти собі - означає позитивно відчувати, думати, діяти, спілкуватися. Варто налаштовувати не це і тих, хто поруч, і разом діяти конструктивно. Слід змінювати відчай і гнів на надію і прощення. А сильні переживання спрямовувати в творче русло.

За бажання людина може зміцнити свою стресостійкість. Для цього слід обмежувати «споживання» інформації, яка засмучує. Бажано читати хороші книжки, дивитися високохудожні фільми, пригадувати улюблені казки – у них море життєвої мудрості, адже стрес – це не те, що з нами сталося, а те, як ми це сприймаємо.

Прийоми, профілактики синдрому «професійного вигорання»
Опануйте стратегією вибіркового сприймання (процесом прийняття рішення про те, на чому сконцентрувати увагу: па негативному чи позитивному).
Не давайте думкам опановувати Вами. Навчіться усвідомлювати позитивні аспекти ситуації та знижувати (не відкидати!) важливість неприємних аспектів
складіть перелік ситуацій, які Вас наразі турбують, та перелічіть їхні позитивні сторони;
перед сном (або в інший зручний час) пригадайте все гарне та приємне, що відбулося з Вами сьогодні.
Зробіть своє життя святом (навчіться «нюхати троянди»). Життя може стати святом, якщо віднайдете час для його святкування, а тому:
сконцентруйтеся на всьому гарному, що є у Вашому житті;
сформуйте у себе звичку дякувати долі (радіти тому приємному, що Ви маєте);
якщо Ви досягли якоїсь мети, навіть маленької, дозвольте собі насолодитися успіхом її досягнення, не починайте одразу ж ставити перед собою нову мету.
сприймайте життя з усією повнотою. Для цього докладіть свідомих зусиль, змініть звичні способи дій (наприклад, вибір різних маршрутів до місця роботи, форм проведення семінарів, нарад, тощо).
Навчіться використовувати гумор як буфер між стресовою ситуацією та Вами. Перегляньте кінокомедію, журнал коміксів, поспілкуйтеся в групі соціальної підтримки тощо.       

Шляхи виховання дружних відносин у групі (рекомендації психолога)Найсприятливішими умовами для виховання й навчання дітей є ДНЗ де діти можуть успішно навчатись, досягаючи свого повного потенціалу, спілкуватися з однолітками Наявність друзів - одне з чудових задоволень у житті. Друзі необхідні в будь-якому віці, але все більше досліджень підтверджують особливу важливість спілкування з ровесниками для маленьких дітей. Більше того, установлення добрих взаємовідносин з однолітками є найважливішим зі здійснень у ранньому дитинстві. Одним із завдань розвитку кожної дитини є налагодження соціальних стосунків, оскільки вони є невід'ємною складовою людського життя. Більшість дітей налагоджують дружні стосунки з ровесниками природним шляхом. Однак деяким дітям, (зокрема дітям з особливостями психофізичного розвитку), у цій справі доводиться допомагати (шляхом створення відповідних умов). Діти легше вступають у нормальні соціальні й дружні стосунки в середовищі, де такі взаємини цінуються та заохочуються. Це означає, що вихователі мають регулярно створювати умови для розвитку позитивних соціальних взаємин . Розвиток дружніх стосунків у дитячому колективі є запорукою успішного навчання та взаємодії всіх дітей. Дітям дошкільного віку часто складно встановити взаємини з однолітками. Вихователям необхідно створювати малятам різноманітні можливості для оволодіння такими вміннями впродовж дня. Надання дітям допомоги в установленні дружніх відносин вимагає широкого використання підказок і зауважень вихователя. Наприклад, коли вихователь використовує ряд підказок і заохочень для того, щоб ініціювати соціальну взаємодію дітей і досягти її збереження протягом визначеного періоду часу. Для вихователів більш прийнятними є методи, які можна використовувати в ході звичайних занять та в повсякденному житті у групі. Групові вправи зі встановлення дружніх відносин - це простий та ефективний спосіб розвитку соціальних умінь у дітей. Вправи зі встановлення дружніх відносин - це типові дошкільні ігри, пісні та види діяльності, щоб у них була присутня реакція, яка виражає любов. Ці вправи виконуються під час групових занять у великій чи маленькій групі. Вони вимагають мінімальної підготовки вихователя, є дуже природними й приносять багато радості дітям сприяють соціальній взаємодії між однолітками. Їх легко та весело проводити і вони відбуваються у природному соціальному контексті дошкільних ігор і пісень. Групові вправи зі встановлення дружніх відносин виявляються найбільш ефективними, коли ви залучаєте до групи дітей із соціальними вміннями, які відповідають їхньому віку. До початку вправ обговоріть важливість дружби. При цьому можна розповісти історію про двох хлопців, друзів або поговорити про проблеми, з якими зустрічаються деякі діти, намагаючись подружитися з іншими однолітками. Потім запропонуйте дітям продемонструвати, як можна виразити відносини дружби, наприклад, потискуючи руку, посміхаючись або кажучи людям, що вони вам подобаються. Поясніть дітям, що вони виражають один одному знаки дружби. Перед початком вправи зі встановлення дружніх відносин запропонуйте дітям привітати один одного, використовуючи визначений символ дружби, такий як посмішка, поплескування по спині чи обійми. Потім поясніть суть вправи. Покажіть дітям, як співати пісню або грати у гру, використовуючи знаки дружби. Наприклад, можна заспівати відому пісню , можна запропонувати дітям використовувати слова «поплескай друга по спині» або «по-дружньому обійми приятеля». Під час усієї вправи хваліть дітлахів за вираження дружби. Наприклад, можна позитивно реагувати, коли дитина під час цієї вправи сміється або невимушено спілкується з іншою дитиною. Взаємини з однолітками мають унікальні властивості, що впливають на соціальний розвиток дитини. Оскільки сторони, які беруть участь у взаєминах ровесників, рівні, діти опановують уміння домовлятись один з одним і досягати компромісу, що буде потрібне їм для зрілих соціальних взаємин, коли вони стануть дорослими. Незважаючи на те що групові вправи зі встановлення дружніх відносин можна виконувати легко й природно, пропонується кілька рекомендацій:
- Вправи зі встановлення дружніх відносин можна виконувати в невеликих групах по 5-10 дітей або у великих групах, що нараховують 10-20 дітей. Якщо у групі є діти, які мають труднощі в установленні дружніх відносин, тоді ефективніше працювати з меншою групою.
- Тривалість виконання : оскільки групові вправи мають гучний характер, оптимальний час їх проведення - 5-10 хвилин.
  - Вибір виду діяльності: найкраще починати з пісень та ігор, які діти вже добре знають. Таким чином діти і вихователь зможуть зосередити увагу на вираженні дружніх почуттів, а не на необхідності вивчити правила гри або слова нової пісні. Коли діти будуть знайомі зі змістом групових вправ зі встановлення дружніх відносин, можна додати нові ігри та пісні. Упродовж відведеного для цього виду діяльності часу можна кілька разів повторити одну й ту ж саму вправу або попрацювати з різними іграми та піснями.
  - Вибір проявів дружби: необхідно ретельно вибирати, який прояв дружби ви хочете заохочувати, беручи до уваги культурні й соціальні цінності дітей, а також характер групи дітей. Наприклад, у деяких ситуаціях використання «обійм» може виявитись неприйнятним. Бувають випадки, коли батьки не хочуть, щоб діти однієї статі обіймали один одного, або ж випадки, коли діти не можуть обіймати один одного «легко». У таких ситуаціях проявом дружби можуть бути рукостискання. Іншими проявами дружби можуть бути посмішка, поплескування по спині або добрі слова.
- Участь окремих дітей : значна частина успіху вправ зі встановлення дружніх зв'язків залежить від того, як ви будете заохочувати дітей до участі. Приділяйте особливу увагу дітям, які рідко або ніколи не отримують проявів дружби. Для виходу з такої ситуації ви могли би самі взяти участь у вправі та вибрати цю дитину або ж запропонувати іншим дітям прийняти її. Якщо стає очевидним, що дитина не почуває себе комфортно, виявляючи чи одержуючи знаки дружби, не треба насильно змушувати її брати участь у вправі.
              Як говорити, щоб діти вміли слухати https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsQzlzcFhVeDBWcEk/view?usp=sharing
              Малюють наші діти https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsYk1kaFJXVUU3Sk0/view?usp=sharing
              Стрес https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsN2h5eWNDa09VWm8/view?usp=sharing
              Вчимо назви пальчиків https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsQXNROVlMMzFJdWc/view?usp=sharing
              Порахуй https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsRmJBUEtYZ0FQV1E/view?usp=sharing
              Кольори навколо нас https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsUE9sYmFQUUYtaDg/view?usp=sharing
              Консультації для батьківhttps://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPscEVPRG1aeXhzSzg/view?usp=sharing
 Торгівля людьми — проблема сучасності      Сьогодні, в XXI столітті, для багатьох людей проблема торгівлі людьми є незрозумілою і неприйнятною. В усьому світі торгівля людьми — один з найтяжчих злочинів проти особи. Незважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми, примусова проституція, торгівля людськими органами в останні роки набули поширення як види незаконного бізнесу.     Торгівля людьми означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, переховування або утримання людей шляхом загрози або застосування сили, інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, про яку йдеться вище, не береться до уваги, якщо було використано будь-який із перерахованих заходів впливу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні з рабством, підневільний стан або вилучення органів. Вербування, перевезення, передача, приховування або утримання дитини з метою експлуатації вважаються «торгівлею людьми», навіть якщо вони не пов’язані із застосуванням будь-якого із заходів впливу.     Сьогодні страшне слово «торгівля людьми» стосується й українських громадянок, адже Україна є однією з країн-постачальниць на ринку торгівлі жінками. Дослідники з різних країн звернули увагу, що жінки швидше погоджуються на роботу, що не відповідає їхньому рівню освіти і кваліфікації. У той час як чоловіки в подібній ситуації вагаються з прийняттям рішення щодо виїзду працювати за кордон або зовсім не бажають працювати. Зростає кількість родин, де жінки є основними годувальницями, на яких лежить відповідальність за всю сім’ю.       До торгівлі людьми можна віднести і таке явище: працюючи неофіційно у роботодавця, людина продає свою працю, отримуючи зарплату в конверті. Роботодавець не сплачує внески у Пенсійний та інші фонди. Соціально така людина не захищена ні сьогодні, ні в майбутньому.      З 2002 року в Україні діє «Комплексна програма протидії торгівлі людьми». Мета програми — запобігання торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, кримінальне переслідування осіб, причетних до торгівлі людьми, захист та реінтеграція потерпілих внаслідок цього злочину.Також діє національна безкоштовна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми за телефоном 8-800-500-22-50Послуги надаються на безоплатній та конфіденційній основі.
Розлучення батьків проблеми у дітей   Всі діти люблять своїх батьків – тата й маму, тому для малюка вкрай важливо, щоб кожен з батьків був присутнім в його житті. Природа на генному рівні піклується про те, щоб дитина поєднувала в собі материнську та батьківську природу, і розлучення батьків в жодному разі не в змозі вплинути на цей закон. Розлучення батьків є великою психоемоційною травмою для дитини. Спостерігаючи, як найважливіші для неї люди не можуть між собою домовитися, вона разом з батьками проживає образи, біль, страх, тривогу, оскільки весь час знаходиться в негативному емоційному полі своїх рідних та відчуває, що її світ руйнується (це проявляється в цілому ряді психосоматичних розладів – із боку сечостатевої, серцево-судинної, нервової систем, алергійними проявами, хронічними ангінами тощо).
       Хоча в неблагополучних сім’ях розлучення батьків інколи є менш травмуючим для дитини, чим розвиток і зростання малюка в атмосфері страху, недовіри, образ та обману.
       Коли ж батьки не можуть знайти порозуміння і твердо вирішили розлучитися, важливою є підтримка дитини обома батьками, здійснюючи яку треба дотримуватися деяких правил:
- починати розмову з дитиною слід тільки після остаточного прийняття рішення про розлучення;
Дидактична гра "Знайди сусідів"https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsUWhSVG9lSlQ4OFU/view?usp=sharing
Дидактична гра "Порівняй предмет з геометричною фігурою"https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPseVlBM1U4ZHEtLWs/view?usp=sharing
Гра як ефективний засіб соціалізації дитини.– це основний вид діяльності дітей дошкільного віку, метод дитини в пізнанні світу. Під час гри дитина вчиться спілкуватися з однолітками, підкорятися правилам, поступатися, доводити своє право у виборі гри. Причини, які спонукають дитину грати, – це, перш за все цікавість і потреба активно діяти. Саме гра є засобом підготовки дитини до «дорослого» життя, її соціалізації, морально-етичного виховання. В грі дитина активно пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, усвідомлює свої можливості, взаємозв'язки з іншими тощо. За допомогою гри дитина оволодіває: усією системою людських взаємин – спочатку на емоційному, а потім на інтелектуальному рівні;способами практичної і розумової діяльності; великим діапазоном людських почуттів;поняттями «добро» і «зло», вчиться їх розрізняти; морально-етичними нормами, виробленими людством. Недарма В. Сухомлинський порівнював гру з великим світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ. Якщо у реальному житті дошкільники здебільшого орієнтовані на спілкування з дорослими, то у грі вони взаємодіють насамперед одне з одним. На поведінку дошкільників впливає як партнер по грі – його ставлення до ігрового завдання, інших учасників, так і сама ігрова діяльність, яка потребує від дітей спрямованості одне на одного й актуалізує у них морально-етичні норми взаємодії.
Рівні розвитку взаємодії дітей дошкільного віку у грі (за О.П.Усовою)1-й рівень – «Ігри поруч», в яких дитина виявляє інтерес до гри однолітка, хоча зосереджена в основному на своїй ігровій діяльності і дотримується «дисципліни відстані» (характерні для дітей раннього і молодшого дошкільного віку).
2-й рівень – Взаємодія, що спонукає дітей до спілкування, встановлення певних стосунків одне з одним (спочатку діти об'єднуються на основі механічної взаємодії – за місцем гри, за привабливістю дії тощо, потім з'являється взаємодія на основі інтересу до змісту гри).
3-й рівень – Взаємодія, що характеризується об'єднанням дітей на основі інтересу і симпатії один до одного.
Взаємодія з однолітками є одним з важливих чинників для формування морально-етичних рис особистості, оскільки така взаємодія не лише сповнює життя дітей новими враженнями, але й є джерелом їхнього власного соціального досвіду. Вона впливає на розвиток подальших стосунків малюків з людьми, які їх оточують. Так, уже з двох років діти вступають у соціальні стосунки між собою: спілкуються одне з одним на зрозумілій для них мові слів і жестів, діляться іграшками, проявляють співчуття, якщо товариш упав або забився тощо. Разом з тим, діти раннього віку граються поряд, бо ще не вмі-ють гратися разом. Намагання вступити у взаємодію з ровесниками часто закінчуються невдачею: діти штовхаються, смикають одне одного за волосся, відбирають іграшки. Це зрозуміло, адже малюки ще не вміють погоджувати свої дії з діями інших. Але якщо навіть одна дитина починає виконувати елементарні ігрові дії, наслідуючи дорослих, то й інші діти починають цікавитися ними.З огляду на ці особливості малюків дорослим необхідно створювати умови для формування у дітей раннього віку доброзичливих стосунків з ровесниками, уміння входити в контакт з однолітками, виявляти емоційно-позитивні дії щодо інших дітей. Разом з тим, педагог має пам'ятати, що безпосередній вплив на дитину з його боку, безумовне і бездумне підкорення дитини вказівкам дорослого не сприяють виробленню у неї навичок морально-етичної поведінки. Такі навички формуються лише тоді, коли діти дошкільного віку самі обирають тему гри, розгортають її сюжет, керуючись власним досвідом, реалізовуючи у грі прагнення долучитися до життя дорослих. У грі діти з власної ініціативи вступають у різні контакти між собою, здебільшого самостійно будують свої стосунки. Якщо ігрова діяльність дитини є вільною і невимушеною, такою, що вийшла за межі тиску з боку дорослих, ігрові відносини виступають у ролі добровільних тренувань, шляхом яких дитина засвоює морально-етичні норми поведінки. Саме створюючи умови для виникнення гри, у процесі якої дитина без прямих педагогічних впливів засвоює норми людських взаємин, моральні цінності, вихователь найбільш ефективно впливає на процес формування морально-етичних рис особистості.
Логічні ланцюжки: https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsdGRGRXpIdjBjX0k/view?usp=sharing
Агресивність , тривожність, гіперактивність дітей дошкільного віку (поради психолога)У психологічній практиці досить часто трапляються випадки ускладнень психічного розвитку у дітей дошкільного віку. Їх кваліфікують тільки як відхилення від норми, і вони не є симптомами психічного захворювання.
Виникнення тимчасових труднощів у поведінці дітей зумовлене віковими змінами та переживаннями, що характеризують кризи психічного розвитку. Тому дуже важливо, щоб виховний вплив на дошкільника, особливо в кризовий період, був більш спрямований на перебудову системи відносин між дорослим і малюком. Причинами типових труднощів виховання дітей дошкільного віку спеціалісти називають особливості поведінки (агресивність, вередування, збудливість, упертість, гіперактивність), відставання в розвитку та різні форми дитячої знервованості (невропатія, неврози, страхи).
У дітей старшого дошкільного віку нервові зв’язки утворюються з безпосередньою участю другої сигнальної системи (тобто мови). У цей період значною мірою поширюється діапазон впливу слова на психічний стан дитини. емоційно передбачаючи результати своєї поведінки, дитина також наперед оцінює свій вчинок. Але, якщо результат не відповідає прийнятим нормам виховання й виникає невдоволення дорослих, дитина стає тривожною. Знаючи таку закономірність розвитку дошкільників, дорослі повинні більше заохочувати дитину виконувати те чи інше завдання, створювати емоційне уявлення про результат. Особливо це стосується дітей зі слабким типом нервової системи. У них виникає підвищена чутливість до зовнішніх вражень. А нові показники сприймаються як занадто сильні, загрозливі й легко викликають тривогу. Частіше це діти астенічного типу. Порушення режиму та порядку, новизна, нові незнайомі люди стають випробовуванням для таких дітей. Іноді в ситуації вибору тривожність проявляється особливо виразно.
Постійний оптимістичний стиль виховання та спілкування, підтримка і стимулювання активності дитини на заняттях та ігрових ситуаціях, спокійне, доброзичливе ставлення надають конструктивну допомогу тривожній дитині. Якщо ж все-таки виникли непорозуміння, то вони розв’язуються “тут” і “тепер” з позитивною перспективою.
Вразливі діти потребують постійних підтверджень того, що вони хороші, їх люблять. А для нормального розвитку дитині потрібна віра в свої сили, упевненість в собі, що їй допоможе компенсувати набуті відхилення в поведінці.
Викликає занепокоєння група дітей, відхилення в поведінці яких кваліфікується як збудливість. Цей стан зумовлений недостатністю процесів гальмування нервової системи. У роботі із збудливими дітьми важливо передбачити виникнення конфліктності, агресивності й образливості та запобігати їм. Тому дуже важливо обмежувати участь таких дітей у масових іграх та спортивних змаганнях. Як правило, такі ігри ведуть до суперечок, переживань. Діти надмірно збуджуються, зляться, навіть починають битися. Конфліктні малюки завжди вносять напруження в стосунки з дорослими та ровесниками, впливають на формування характеру, загрожують перетворитися на звичні форми поведінки.
Збудлива дитина миттєво реагує на образу, біль чи заборону. Їй дуже важко протистояти сильному внутрішньому імпульсу. Якщо в дитячій групі назріває афективна розв’язка конфлікту, вихователь повинен як найшвидше переключити дитячу увагу на щось важливіше або цікавіше. Вірогідно, що нове завдання погасить небажане збудження та відверне негативну реакцію.
Характерною особливістю подібного стану є те, що афект переживається незалежно від волі дитини на фоні послабленої діяльності кори головного мозку. Спеціалісти вважають, що вроджена чи набута недостатність нервової системи ускладнюється через неправильне виховання та неблагополучні життєві умови а з часом може закріпитися в стійку.
Якщо не вдалося запобігти агресивному вчинку дитини, дорослий має довести малюкові, що він абсолютно не підтримує його і засуджує таку поведінку дошкільника, а не саму дитину
Дуже багато нарікань батьків і вихователів викликає поведінка гіперактивних дітей. Нестійкість уваги та загальна моторна розгальмованість - основні ознаки гіперактивності. Гіперактивні діти помітно виділяються серед ровесників своєю поведінкою в будь-якій ситуації – люблять коментувати в групі, мають голос, надмірну жестикуляцію та добре виражену міміку обличчя. Такі діти діють імпульсивно, не задумуючись про наслідки, не згадують старих образ, легко переносять нові покарання. Значні труднощі в них можуть з’явитися в умовах жорсткої дисципліни на регламентованих заняттях чи в ситуації вимушеної самостійності. І як закономірність для дітей цього типу – висока залежність відхилень поведінки від регламентованості, одноманітності занять в групі.
Спалахи роздратування та агресивності дитини можуть спровокувати категоричність дорослих їх різке обмеження самостійного вибору задумів дошкільника , що веде до порушення дисципліни і порядку дитиною.
Фізичну рухливість не можна стримувати, її потрібно організовувати і направляти в організовані дії. Тільки постійні і послідовні методи роботи допоможуть стабілізувати розгальмованість та нестійкість уваги. Спортивні змагання, рухливі ігри з правилами можуть ефективно спрямувати безцільну активність такої дитини.
Капризування, впертість, страхи тощо, можуть бути наслідками психологічних та фізіологічних навантажень. Залежно від стану діяльності центральної нервової системи та рівня вікового розвитку дитини основними стресогенними факторами можуть бути:
категоричність у додержанні правил та режиму;тривале перебування серед великої кількості дітей;одномоментність постановки кількох вимог до дитини;часті порушення звичного розпорядку дня;Авторитарний стиль виховання зумовлює постійну емоційну напруженість у дитини. Хворобливі очікування неприємностей, погроз, небезпеки створюють сприятливі умови для формування страху.
Дитячі страхи дуже поширене явище. Вже з раннього віку спрацьовує інстинкт самозбереження, а життєвого досвіду ще немає. Та лише зовнішні обставини життя стануть причиною тієї чи іншої форми страху або ж виховують у дитини вміння реально оцінювати міру небезпеки.
Дорослі повинні терпляче допомогти дитині розібратися зі своїми потребами та проблемами. Обговорення цієї теми в присутності інших, виражена тривога з цього приводу можуть сформувати в дитини комплекс вини чи особистої неповноцінності, хворобливості.
Застосування проблемних ситуацій допоможе вихователю орієнтувати дітей у взаємовідносинах, навчити думати, розвивати соціальні почуття, привчити враховувати інтереси та дії інших, виховувати здатність до морального вибору.
Сенсорика (властивості предметів)https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsdERyM1A2TlQzLUE/view?usp=sharing
Використання прийомів ейдетики у роботі з дітьми дошкільного віку
З дітьми дошкільного віку можна використовувати ігри на розвиток асоціативного мислення
Вільні асоціації Під час занять з цього напрямку не слід використовувати жодних предметних зображень. Та в маленьких дітей ще недостатньо сформовані уявлення про навколишній світ і замало життєвого досвіду для того, щоб будувати асоціативні зв'язки самостійно. Тому на першому етапі роботи малюку потрібна допомога дорослого. Починати потрібно так: "В мене є курча. Про що ви подумали?" Головне, щоб діти вчились обгрунтовувати свій асоціативний вибір. Ця гра добре стимулює мовну активність, робить дітей сміливішими та впевненішими у своїх висловлюваннях, формує вміння відстоювати свою думку.
Поради:
1. Чим менший вік дітей, тим очевиднішими мають бути зв'язки між предметами.
2. Молодшій групі потрібно пропонувати не більше 10 картинок для утворення асоціативних пар.
3. Підтримуйте ініціативу дітей своїми підказками, намагайтеся зрозуміти думку дитини, оскільки малюки іноді можуть випереджати навіть дорослого, але їм важко сформулювати свою ідею, тому підбирайте разом з ними влучні висловлювання.
Тактильні асоціації. Для таких ігор необхідно мати 10 тактильних карток. Кожна має свою фактуру: хутро, наждачний папір, фланель, крапельки воску, мотузка, довгі палички, фольга, оксамит, велюр.
Мета карток: допомогти дитині розширити знання про предмети та отримати додаткові враження від них. Ці тактильні картки знадобляться не тільки для формування асоціативного мислення, але й допомагають у розвитку тактильної пам'яті.
Принцип роботи: перед дітьми виставляється ряд предметних зображень, кожній дитині дається набір тактильних карток. Торкнувшись картки, діти відповідають на запитання вихователя: "Про що ти подумав, доторкнувшись до картки?" Можна пограти навпаки: ви пропонуєте дітям дібрати до конкретного предметного зображення свої варіанти карток, відчуття від яких у них асоціюється із заданим предметом. Тоді запитання звучатиме так: "У мене є машина. Про яку табличку ви подумали?"
Поради:
1. У роботі з дітьми молодшого віку спирайтесь на предметні зображення, максимально пояснюйте свій вибір тактильної картки.
2. Ніколи не примушуйте дитину торкатися картки, яка неприємна їй на дотик.
3. Краще завершувати роботу карткою, яку найбільше люблять діти: хутряною, оксамитовою, тією, що вкрита фольгою.
Предметні асоціації. Для таких ігор потрібно мати набір різних предметів: ниточку, паличку, трубочку, папірець, шматочок тканини, монетку, хутро, шишку, каштан, камінчик, мушлю, гудзик. Вихователь тримає в руці будь-який предмет і ставить запитання: "Про що ви подумали?" Спочатку допомагайте дитині пояснювати її асоціативний вибір, потім вчіть малюка робити це самостійно.
Звукові асоціації. Потрібно зробити мішечки і покласти в них різноманітні предмети, що породжують різні звуки. Вихователь ставить перед дітьми на дошці ряд предметних зображень і за допомогою звукового мішечка пропонує обраний звук. Після чого запитує: "Про що ви подумали, почувши цей звук?"
Поради:
1. Не заохочуйте дітей спробувати вгадати, що знаходиться у вашому звуковому мішечку.
2. На початковому етапі роботи пропонуйте лише свої варіанти асоціативних зв'язків з предметами, давайте пояснення.
3. Намагайтеся ховати за дошкою ті джерела звуків, які не можна покласти в мішечок: ножиці, дудочку, склянку з водою.
Смакові асоціації. Для таких ігор не потрібні реальні смакові відчуття: смаки ми уявляємо, і, залежно від вікової категорії, запропоновані смакові відчуття будуть ускладнюватися та розширюватися. Так, до арсеналу увійдуть не лише солодке, кисле, гірке, солоне, але й гаряче і холодне, хрумкий, твердий, рідкий, соковитий. Тут знадобляться предметні зображення різних продуктів та піктограмами смаку. Вихователь виставляє перед дітьми предметні зображення продуктів, зокрема різних страв і плодів, обирає піктограму смаку. Наприклад: солодке. Запитує: "Що тут солодке?"
Поради:
1. До обраного смакового відчуття намагайтеся подати якомога більше продуктів і, напаки, до кожного продукту підбирайте нові смакові відчуття. Наприкла: вишня кисла, а вишневе варення солодке.
2. Дітям молодшого дошкільного віку пропонуйте варіанти, пов'язані лише з одним смаковим відчуттям: солодким, кислим, солоним.
Педагогічна скриня
Часто-густо ми педагоги, у „педагогічній скрині" зберігаємо найрізноманітніші речі - старі та нові, звичні і неочікувані, які при певних обставинах можуть відігравати роль засобів навчання. Як пише Катерина Крутій у статті "Діяльнісна модель заняття" при роботі із дітьми має бути введення емоційного компоненту "яскравої плями".Це може бути:
... М'який м'ячик. Його можна зробити власноруч із зв'язаної гачком „шубки", яка набита шерстю. У м'ячика може бути багато найрізноманітніших функцій: при опитуванні дітей відповідає той, кому кинули м'яча; у змаганні той, у кого в руках під час естафети залишився м'яч, вибуває. На відміну від резинового м'яча, м'який м'ячик "добріший" він не може вдарити по-справжньому - тільки означає удар, і можна не боятися, що він сильно вдарить
. ... Диктофон - може надати неоціненні послуги при проведенні занять із розвитку мовлення. Можна запропонувати дітям записати казки і оповідання, які вони складають, а потім дати їм прослухати. Ще до прослуховування ви виявите, що сам диктофон дисциплінує дітей і пробуджує у них відповідальність та активність. Запропонуйте дітям старшого віку пограти у гру, ніби-то вони у студії записують радіопередачу. А теми для ігор найрізноманітніші „Де можна побачити Діда Мороза?", "Чи є на світі чарівники?", "Моя добра справа сьогодні»…
.… Радіодиспут - справа серйозна. Тут необхідна особлива дисципліна і взаємодія. Для цього слід виробити правила: не гомоніти, йде запис; висловлюватися необхідно чітко і коротко; диктофон передавати по колу, заощаджуючи „ефірний" час; бути самостійним у судженнях. Щоправда, диктофоном, як будь-яким технічним засобом, не можна зловживати, щоб не пропав до нього інтерес, він має з'являтися у особливо важливих випадках. Дієвою буде робота в парах: одна дитина бере інтерв'ю, а друга - дає його. Цікавим завданням для дітей ІІ молодшої групи є таке, яке допоможе вдосконалити навичку формування усного мовлення. Ведучий радіо ефіру розміщується за ширмою. За нею, на столі розкладені картинки чи муляжі фруктів, овочів. Він обирає один із предметів і описує його, не називаючи сам предмет. Після цього ширма прибирається, і слухачам пропонується вгадати про який предмет була розповідь. На батьківських зборах ви можете прослухати запис: це буде наочною ілюстрацією роботи із дітьми, разом із батьками визначити, хто саме зараз біля мікрофону. Добре, якщо вихователь зміг зробити так звану художню обробку готового продукту з тем, а саме наповнити його музичними заставками, зробити запис з оголошенням того, хто зараз біля мікрофону. Це справжня колективна творча справа вихователя із дітьми, поєднання спільних зусиль педагога та дитини для досягнення результатів і вона дуже захоплює.
...Свічка. Може знадобитися у різних педагогічних ситуаціях. Вона може бути без аромату, із певним ароматом, але треба точно знати, що на аромати у дітей немає алергії. Запалена свічка допоможе встановити тишу, налаштувати дітей на таємничий лад. А ще вона стане у пригоді, коли хочеться побачити старі предмети по-новому. Спробуйте, наприклад, розглянути звичну для вас картину при світлі свічки. Освітлення, що падає від свічі змінює образи на картині. Запитайте у дітей: що змінилося, з їх точки зору у картині? Чого вони раніше не помічали? Свічку, при необхідності можна замінити фонариком, але обов'язково чарівним. Використайте ще одну і досить важливу властивість свічки - здатність "проявлятися". Намалюйте на аркуші паперу будь-який пейзаж, предмет і загадайте дітям загадку про нього. Завдяки гумці, яку ви вмочите у воді і фарбі цей предмет, за умови правильної відповіді дітей, обов'язково з'явиться на аркуші.
...Картинка з розрізаною пташкою. Пташка виготовляється із картону. Всі частина тіла: хвостик, дзьоб, крила, лапки - рухомі. Вони з'єднуються на зворотній стороні моделі пташки за допомогою нитки. Така модель допоможе при навчанні дітей первинному фонематичному аналізі слова. Головка із дзьобом - перший звук у слові, хвостик - останній, крильця - всі решта звуків із серединки. Назвіть дитині звук (фонему), яку він буде відшукувати у слові. Наприклад, звук [н]. Промовляйте слова: небо, книга, осінь. Якщо дитина правильно визначила місце звука у слові, то рухаються відповідні частини тіла птахи.
... Різнокольорова газова хустина. Різнокольорова газова хустина допоможе розповісти казки чи слухати музику. Вихователь може накинути її на плечі і вмить перетворитися на казкарку. Її поява означає, що необхідно заспокоїтися і зосередитися. Коли слухання закінчилося, можна запитати, якого кольору була сьогоднішня казка чи мелодія. Хустиною можна накрити предмет, після того як її знімуть, з'явиться щось чарівне, казкове.
... Чарівна торбинка. У ній можуть бути предмети, які дитина має витягнути навпомацки, не дивлячись назвати предмет.
... Чарівний телескоп. Його можна зробити із кольорового паперу, завдовжки 15 см, згорнувши його в трубку і склеїти. Пропонуємо пограти у гру "Око-шпигун". Дитина має "відшукати" якийсь конкретний колір у кімнаті. Якого кольору твій телескоп? Такий колір і буде шукати дитина.
... Чарівна паличка. Її використання налаштує дітей на утаємниченість, зосередженість, треба вміло обіграти її використання. Наприклад, діти стоять у колі. Чарівна паличка знає всі правильні відповіді на питання. При доторканні паличкою до плечей дитини, назвати: будь-кого із своїх родичів, з тим самим ім'ям, як у тебе; як звати котика (собаку, птаху), який мешкає у вас вдома; ким ти є для мами; що можна робити тільки двома руками? При правильній відповіді вихователь осипає дитину конфетті. Дякує за відповідь.
... Чарівна скриня. Вона відкриється лише тоді, коли діти відгадають загадку; вона відкривається, а з неї вилітають гелеві кульки (подарунок від казкового героя, за виконане завдання); вона відкривається, а на її кришці - люстерко, дітям пропонується подивитися в нього і описати зображення. Часто-густо при розповіді, як заохочення дітей, використовується телевізор. Хто з нас не мріяв хоча б на декілька хвилин з'явитися на екрані телевізора? Такий шанс надавайте кожній дитині. Для виконання цього завдання може підійти телевізор, який відслужив службу. "Начиння" вийміть, залишіть лише корпус і розігруйте виставу. Якщо немає можливості скористатися телевізором, що вийшов із строю, можна його виготовити власноруч. З картону виріжте форму телевізора, відповідно розмалюйте його, зазначте місце клавіш, екрану. Для інсценування підійде будь-який серіал чи програма, наприклад, "Погода" чи дитяча казка. Як варіант вихователь пропонує дитині сюжетні картинки (погода, явища живої природи), предметні картинки з назвами овочів, фруктів, меблів, птахів і таке інше, оточуючого середовища. Дитина вибирає, яка їй картинка до вподоби, виставляє певний слайд. Вихователь повідомляє проте, що телевізор зламався - зображення є, а слова чути нечітко, просить дитину за слайдами розповісти про те, що на них зображено, які події відбуваються. Важливо пам'ятати, що не варто перевантажувати заняття різними методами роботи, оскільки це призводить до швидкої втоми. Використання творчих методів та прийомів повинно мати міру, чітку організацію, ретельну підготовку вихователя.



Made with