Кодекс професійної етики педагогів

Заходячи в групу дітей або до кабінетів працівників дошкільного закладу, усміхайтеся;
Ніколи не ображайте дітей, захищайте їх від усіх видів насилля;
Якби не було б складно, будьте стриманими і терплячими;
Будьте великодушними до того, хто припустився помилки;
Спочатку навчіть, а потім запитуйте;
Ніколи не обманюйте дітей, дотримуйтесь свого слова;
Будьте для дітей прикладом у поведінці, праці, ставленні до інших людей.
У будь – якій ситуації намагайтеся ставити себе на місце дитини.
Живіть інтересами дітей та їх надіями.
Навчіться бачити «зону найближчого розвитку» дітей та оптимізувати їх майбутнє.
Пам’ятайте: по – справжньому зрозуміти дитину можна лише після того, як насправді полюбиш її.
Учіться у колег, батьків, дітей.
Вибачайтеся перед дитиною, якщо неправі. Це аж ніяк не принизить свій авторитет.
Не скаржтеся на своїх вихованців батькам, колегам, адже справжній педагог буває незадоволений тільки собою.
Ніколи не кажіть в присутності дитини про її обмежені можливості.
Завжди повідомляйте про успіхи й досягнення дітей батькам.
Вимоги професійно – етичного характеру до роботи вихователя ДНЗ

1. Постійно спостерігати за психологічним станом дітей групи, піклуватись про душевну рівновагу та добре самопочуття кожної дитини. Знати її настрій, почуття, тривоги, хвилювання, бажання, інтереси, друзів, становище у групі, звичаї сімейного виховання та стан дитини у сім’ї, тощо.

2. Потрібно поважати в дитині людину з усіма хорошими та поганими рисами, які вона має. Поважати – значить розуміти, підтримувати, вірити.

3. Кожна дитина неповторна, індивідуальна. Вона має право бути сама собою і приймати її потрібно такою, якою вона є.

4. У вихованні не потрібно ставати «над дитиною», а якщо потрібно це зробити – то тільки для її захисту.

5. Роботу педагога слід будувати так, щоб кожна дитина навчилась цінувати і поважати себе. Повага до себе виростає на хвилі успіху. Потібно забезпечити дитині успіх, перемогу над складною справою. Перша перемога народить другу, третю і пробудить в дитині сили до розуміння своїх можливостей.

6. В роботі з дітьми припустимо використання тільки ненасильницьких і гуманних методів та прийомів виховання. Дитина повинна приймати участь в справах, що пропонує вихователь не з страху бути покараним, або не отримати схвалення, а з-за бажання особистого успіху, відчуття вдоволення, потрібності даної справи для себе..

7. Дитина не може і не повинна перебувати в стані душевного дискомфорту.

8. В організації освітньої діяльності принципово важливо, щоб співпадали психологічні простори дитини і педагога, адже кожна людина має свій особистий простір - коло її переваг, бажань, інтересів, різних видів При відборі методів та прийомів виховання слід дотримуватись вимог:

- не чинити фізичного, психологічного, морального тиску на дитину

- ніколи не карати дітей; не докоряти, не принижувати дітей;

- не порівнювати один з одним, не ставити один одному у приклад;

- не соромити дитину, сварити при всіх;

- забезпечити успіх у всіх справах, а особливо в творчості ,

через розумну дозу допомоги; хвалити від душі, вірити та довіряти;

Рекомендації щодо оформлення куточків психоемоційного розвантаження
Емоції- це основний місток, який пов’язує внутрішнє життя дитини з навколишнім світом. Малюк, образно кажучи, є суцільним згустком емоцій та почуттів. Неемоційна, емоційно стримана, байдужа дитина – власне виняток із правил. Як допомогти дитині звільнитися від негативних емоцій Як істота емоційна дошкільня виявляє свої почуття в різних життєвих ситуаціях. Відтак, переживає як позитивні емоції – радість, здивування, зацікавлення, так і негативні – гнів, страх, провину, сором. Усі емоції, які переживає дитина, обов’язково повинні мати вихід, інакше вони змінюють свій напрям – із зовнішніх реакцій перетворюються на внутрішні переживання. Неможливо заборонити дитині відчувати негативні емоції, однак можна і слід корегувати форму їх виявлення, спрямувати потік бурхливої енергії у безпечне русло. Тож у дошкільному закладі важливо створити сприятливі умови для нормального емоційного розвитку дитини. З огляду на це у групах створюються осередки емоційного розвантаження., які допомагають дитині звільнитися від негативних емоцій, вийти із стану перенапруги, трансформувати накопичену агресію у готовність до спілкування, взаємну уважність, заспокоїтися. Зняти емоційну напругу допомагають «килимки від злості» ( звичайні невеличкі килимки із шорсткою поверхнею). Якщо дитина прийшла до дитячого садка з агресивним настроєм щодо інших чи втратила контроль над своїми діями, вихователі пропонують їй стати на чарівний килимок і струсити там злість зі своїх ніжок ( зняти взуття й витирати ніжки доти, доки не захочеться посміхнутися). У групах раннього та молодшого віку можна застосовувати « скляночки для слізок», які допомагають нормалізувати емоційний стан дитини. Зокрема цей прийом сприяє адаптації до дошкільного закладу. Приклад: Що це за хмаринка в гості завітала і нашій дитинці сліз надарувала? Раз сльозинка, два сльозинка, вже й заплакала дитинка!

Якщо дитина виявляє словесну агресію, їй пропонують відійти в куточок і прокричати всі свої образливі слова у «чарівну торбинку». Після цього торбинку міцно зав’язують і ховають.У кожній групі живе персонаж, який допомагає дітям позбутися поганого настрою і зняти емоційну напругу: ( Каркуша –веселушка, клоун Кльопа, веселе тигреня, кумедна мавпочка, зайченя. Діти розповідають на вухо свої маленькі таємниці. Старшим дошкільнятам вивільнити свою негативну енергію допомагають гумові рукавички з надувною грушею. Позаймавшись з надувною грушею і доклавши до цього фізичних зусиль, діти потім менше ображають один одного. А вихователі замість постійних зауважень та заборон можуть сміливо сказати ? А у нас можна битись , тільки з гумовою грушею». З цією ж метою можна застосовувати паперотерапію. Зминання і розривання старих газет допомагає дитині і злість , і поганий настрій не спрямовувати на однолітків, а перетворити у позитивну енергію. Помічник їм у цьому жабеня Квак – воно всю злість « поїдає» і голодним ніколи не буває!

Кризова ситуація: допомогти самому собі.
Іноді в житті кожної людини виникають стресові ситуації, що можуть раптово змінити її життя та несподівано стати загрозою для її здоров’я. У такому разі важливо вміти допомогти самому собі. Іноді людина може допомогти сама собі навіть більш ефективно, ніж хто – небудь інший. Бо без бажання самої людини пережити своє горе, позбутися важких переживань( а ще спробувати допомогти своєму другу, дитині подолати стан безвиході, відчаю, розчарування) будь – яка допомога буде недостатньо дієвою. Існує багато способів подолання стресового стану самотужки. Якщо стресова ситуація вже сталася, її потрібно усвідомити як факт, і переживати не руйнуючи себе, наприклад, почуттям вини, ненависті, помсти… Причин того, що сталося, може бути безліч. Людині складно охопити їх усі, однак треба розуміти, що змінити нічого вже не можна, а от зашкодити собі чи комусь – цілком. Бажано щоб поруч з людиною, що пережила стрес, був хтось, хто підтримав би її добрим словом. Під час спілкування слід уважно слухати одне одного, реагувати спокійно, без агресії, дати людині можливість виговоритися, поплакати. Важливо їй співпереживати, дати їй відчути, що в тяжкий момент вона не залишилася сама, що поруч той, хто теж переживає і шукає способи розв’язання складної психотравмуючої ситуації.

Любов і співчуття можуть подарувати також домашні улюбленці. Найкращими «лікарями» визнано собак, кішок та коней.

Заспокоїтися, відволіктися, віднайти баланс між внутрішнім світом і навколишнім середовищем допоможе прогулянка на свіжому повітрі, безпосереднє спілкування з природою. У стані стресу можна послухати улюблену музику. Усе це додає енергії та життєвого тонусу.

Щоб подолати стрес, варто шукати позитив, реалізовувати свої наміри і плани. Навіть у незначних успіхах потрібно помічати прогрес, свій розвиток. Важливо не тільки помічати хороше, а й бути самому джерелом позитиву, висловлювати підтримку іншим. Не варто соромитися радіти життю, сміятися, жартувати. Слід спілкуватися з добрими і хорошими людьми, обмінюватися позитивними емоціями. Допомогти собі - означає позитивно відчувати, думати, діяти, спілкуватися. Варто налаштовувати не це і тих, хто поруч, і разом діяти конструктивно. Слід змінювати відчай і гнів на надію і прощення. А сильні переживання спрямовувати в творче русло.

За бажання людина може зміцнити свою стресостійкість. Для цього слід обмежувати «споживання» інформації, яка засмучує. Бажано читати хороші книжки, дивитися високохудожні фільми, пригадувати улюблені казки – у них море життєвої мудрості, адже стрес – це не те, що з нами сталося, а те, як ми це сприймаємо.

Прийоми, профілактики синдрому «професійного вигорання»
Опануйте стратегією вибіркового сприймання (процесом прийняття рішення про те, на чому сконцентрувати увагу: па негативному чи позитивному).
Не давайте думкам опановувати Вами. Навчіться усвідомлювати позитивні аспекти ситуації та знижувати (не відкидати!) важливість неприємних аспектів
складіть перелік ситуацій, які Вас наразі турбують, та перелічіть їхні позитивні сторони;
перед сном (або в інший зручний час) пригадайте все гарне та приємне, що відбулося з Вами сьогодні.
Зробіть своє життя святом (навчіться «нюхати троянди»). Життя може стати святом, якщо віднайдете час для його святкування, а тому:
сконцентруйтеся на всьому гарному, що є у Вашому житті;
сформуйте у себе звичку дякувати долі (радіти тому приємному, що Ви маєте);
якщо Ви досягли якоїсь мети, навіть маленької, дозвольте собі насолодитися успіхом її досягнення, не починайте одразу ж ставити перед собою нову мету.
сприймайте життя з усією повнотою. Для цього докладіть свідомих зусиль, змініть звичні способи дій (наприклад, вибір різних маршрутів до місця роботи, форм проведення семінарів, нарад, тощо).
Навчіться використовувати гумор як буфер між стресовою ситуацією та Вами. Перегляньте кінокомедію, журнал коміксів, поспілкуйтеся в групі соціальної підтримки тощо.