Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу .
Інклюзивне навчання забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами у ЗДО за рахунок застосування методів навчання, що враховують індивідуальні особливості таких дітей. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей; забезпечує рівноцінне ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами. Отримані поза соціумом знання і вміння не можуть допомогти дітям з особливими освітніми потребами цілковито адаптуватися в суспільстві, підготуватися до подолання неминучих життєвих труднощів, а, отже, реалізуватися в повній мірі як рівноправні і повноцінні члени суспільства. Діти з особливими освітніми потребами активно включаються в освітній процес. Вони осягають основи незалежного життя, засвоюють нові форми поведінки, спілкування, взаємодії, вчаться виявляти активність, ініціативу, свідомо робити вибір, досягати згоди у розв'язанні проблем, приймати самостійні рішення.
Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в ЗДО. Увага зосереджується на соціалізації дітей цієї категорії. Діти з особливими потребами стають частиною нашого життя, вони включаються в групи загального розвитку. До них ставляться як до рівних і як таких, що заслуговують на повагу і сприйняття їх такими, як вони є. Інклюзія базується на концепції «нормалізації», в основі якої - ідея, що життя і побут дітей з обмеженими можливостями мають бути якомога більше наближені до умов і стилю життя усієї вікової групи.
Принципи «нормалізації» закріплені низкою сучасних міжнародних правових актів: Декларація ООН про права розумово відсталих (1971), Декларація про права інвалідів (1975), Конвенція про права дитини (1989) та ін. Зокрема, Декларація ООН про права розумово відсталих є першим нормативно-правовим документом щодо визнання осіб з порушеннями психофізичного розвитку суспільно повноцінною в соціальному сенсі меншиною, яка потребує соціального та правового захисту.
Особливості інклюзивної дошкільної освіти
Аналіз закордонної практики свідчить, що інклюзивна освіта передусім є можливістю для дітей з нерізко вираженими вадами психофізичного розвитку. Це, зокрема:
окремі форми затримки психічного розвитку;
певні мовленнєві відхилення; зниження слуху чи зору;
нескладні опорно-рухові вади;
порушення емоційно-вольової сфери.
Якщо такі діти мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоювати культурний досвіт у середовищі здорових однолітків. Згідно з Концепцією розвитку інклюзивного навчання в Україні здійснюється активний пошук та впровадження ефективних шляхів соціальної взаємодії дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, із їхніми здоровими однолітками. Найпершими, хто помічає проблеми та труднощі у розвитку дитини є батьки, лікарі-педіатри, вихователі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади, а звернулися до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, за необхідності - і допомогу, можна одержати у психолого-медико-психологічних консультаціях. Для цього батькам не потрібно жодних направлень і дозволів. Вони можуть відвідати ПМПК з власної ініціативи. Чим раніше дитина одержить необхідну допомогу (педагогічну, психологічну, медичну), тим легше буде структура її дефекту, тим краще вона розвиватиметься. Важливо, щоб і вихователі ДНЗ вчасно помічали проблеми поведінки дітей, труднощі у навчанні і радили батькам відвідати спеціалістів ПМПК. Саме вони допоможуть визначити, що спричинило труднощі чи вади у розвитку дитини, привело до проблем шкільного навчання: порадять, які умови створити у сім ї, дитячому садку; нададуть корекційну допомогу або порадять спеціальний заклад для цього. Приймати рішення про заклад для дитини з психофізичними вадами мають батьки разом із фахівцями ПМПК. При цьому необхідно врахувати дуже багато чинників, зокрема:
- категорія аномального розвитку;
- вік дитини;
- конкретний клінічний діагноз;
- наявність супутніх відхилень;
- стан соматичного здоров я;
- інтелектуальний ступінь;
- особливості психічного та фізичного розвитку;
- потреби та можливості дитини.
Тобто, потрібно рекомендувати заклад з урахуванням суто індивідуальних особливостей розвитку дитини та потреб родини. Вагомого значення для правильної постановки діагнозу, вибору форми організації навчання, реалізації індивідуального підходу набуває психолого-педагогічна характеристика на дитину, написана педагогами ДНЗ, у якому вона перебувала. Адже у процесі систематичного навчання та виховання дитини найбільш яскраво виявляються її здібності, проблеми та труднощі. До складання документу може бути залучений і психолог, якщо він систематично працював з дитиною. Підсумовуючи викладене, вихователь може зауважити своєї припущення щодо причин, які обумовлюють відставання дитини у розвитку, труднощі та прогалини у засвоєнні програми дошкільного закладу. Проте, ніяких діагнозів, навіть у вигляді припущення, педагог не формулює, оскільки вада дитини. її конкретний клінічний діагноз, встановлюють колегіально працівники ПМПК на підставі ґрунтовного вивчення матеріалів особової справи, картки розвитку дитини, медичних документів, малюнків дитини, психолого-педагогічної характеристики та результатів обстеження дитини.
Якщо корекційні педагоги, практичні психологи, які спеціалізуються на корекційній роботі, є компетентними щодо роботи з такими дітьми, то вихователі дошкільних закладів часто не мають ні психологічної, ні методичної готовності до інклюзії. Тому у ДНЗ має здійснюватися спеціальна підготовка педагогічного персоналу. Досвіт інших країн переконливо доводить, що для тих фахівців, які вже працюють у навчальних закладах, ефективними ланками такої підготовки є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари, тренінги. Змістом такої освіти мають бути основи корекційної педагогіки і психології, з певними методичними аспектами.
Вихователі ЗДО повинні знати:
підходи держави та суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку; основні поняття корекційної педагогіки та спеціальної психології;
особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;
комплексне психолого-педагогічне вивчення дітей;
диференційовані та індивідуальні механізми і прийоми дошкільного корекційного навчання та виховання кожної категорії дітей;
зміст та методи роботи з родинами вихованців.
З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:
здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;
своєчасно виявити відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом корекційного педагога брати участь у здійснені правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;
здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;
формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;
проводити роботу з батьками щодо надання їм правдивої інформації про осіб з порушенням психофізичного розвитку. Результати досліджень багатьох науковців засвідчують, що розумовий, емоційний і соціальний розвиток дітей з психофізичними вадами прямо залежить від позитивного ставлення до них, їх розуміння та прийняття педагогами, батьками і здоровими дітьми. Сприятливе соціальне та розвивальне середовище є однією з вихідних умов розв'язання проблем інклюзивної освіти. Тому забезпечення такого середовища - одне із завдань психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку. Робота з дітьми, що мають особливі освітні потреби, здійснюється за допомогою таких методів: бесіда, переконання, розгляд проблемних ситуацій, сюжетно-рольові ігри, перегляд спеціально відібраних відеосюжетів. Оскільки дитина-дошкільник - це відзеркалення сім'ї, то відповідну роботу потрібно провести і з батьками здорових дітей, формуючи у них позитивне ставлення до перебування у групі дітей з особливими потребами.
Отже, інклюзивна дошкільна освіта - це одна із реалій нашого життя. Проте, потрібно пам'ятати, що її ефективність залежить від багатьох умов, головною з яких є комплексний психолого-педагогічний супровід. З метою впровадження системи психолого-педагогічного супроводу дітей дошкільного віку, які навчаються в умовах інклюзивної освіти, важливим є організація і здійснення комплексного підходу, реалізація якого передбачає:
1. Поетапне впровадження інклюзивної освіти, яке потребує проведення необхідних психосоціальних та педагогічних заходів, а саме:
Психодіагностичний етап:
- діагностика рівня розвитку дітей (виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною);
- тестування та анкетування педагогів та батьків на предмет готовності до здійснення інклюзивного навчання; вивчення особливостей сім'ї, в якій виховується дитина;
- психолого-педагогічне спостереження за особливосгями соціальної взаємодії дитини в групі однолітків.
2. Оформлення документації для здійснення психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими потребами:
банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень;
картки здоров'я і розвитку дитини; психологічної картки індивідуального розвитку дитини;
соціального паспорту сім'ї, в якій виховується дитина; щоденника спостереження за дитиною в начальному закладі;
щоденника спостереження за станом здоров'я і поведінкою дитини вдома.
3. Розробка та затвердження індивідуальних програм навчання і розвитку з рекомендаціями для педагогів і батьків, розроблених за участі різних фахівців (лікаря, психолога, соціального педагога, педагога-дефектолога, учителя-логопеда).
4. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази, а саме: - банку даних навчальних і виховних програм; - механізму забезпечення отримання оперативної інформації про рівень здоров'я, навчання і розвиток дитини з особливими потребами.
5. Моніторинг результативності, який передбачає застосування наступних методів:
дидактичного - вивчення результативності різних сторін навчально-виховного процесу;
виховного - простеження ефективності виховного процесу, системи взаємостосунків його учасників;
управлінського - простеження за характером взаємостосунків на різних управлінських рівнях в системах: «керівник - педагогічний колектив», «керівник - діти», «керівник - батьки», «керівник - зовнішнє середовище»;
соціально-психологічного - спостереження за системою колективно-групових взаємовідносин, за характером психологічної атмосфери педагогічного колективу, психологічного стану дітей, батьків;
медичного - відстеження динаміки стану здоров'я дитини з особливими потребами.
6. Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути наступні:
- виникнення опору новому середовищу з боку дитини, для зняття якого потрібно включати розробку додаткових освітніх ресурсів;
- виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками внаслідок роботи із проблемою «особливої дитини».
7. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків:
- планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками;
- ґрунтовне пояснення батькам і педагогам переваг інклюзивної освіти;
- реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми;
- відстеження результативності впроваджених змін.
Поради й рекомендації вихователю, у групі якого навчається дитина і особливими потребами
1. Навчитися толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на дитині.
2. Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.
3. Сприяти створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.
4. Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.
5. Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини.
6. Співпрацювати з іншими педагогами і спеціалістами (логопедом, психологом, лікарями) та батьками в одній команді.
Психолого-педагогічна характеристика дитини з особливими освітніми потребами
Психолого-педагогічна характеристика має відповідати таким вимогам:
- підсумок спостережень;
- добір фактів;
- систематизація фактів та висновки педагога;
- характер викладу;
- позитивні сторони дитини;
- індивідуальна робота з дитиною (хто проводив з фахівців);
- обсяг характеристики (має бути короткою, але переконливою).
Організація соціальної взаємодії направленої на гармонізацію дитячих взаємовідносин в інклюзивній групі ЗДО

Методичні рекомендації для педагогів інклюзивних груп

Для ефективного розвитку соціальних вмінь у дітей з особливостями психофізичного розвитку створюйте таке середовище, в якому б усіх дітей сприймали і поважали.
Пам’ятайте, кожній дитині властивий свій темперамент, рівень розвитку та індивідуальні особливості. Намагайтесь толерантно сприймати людські відмінності і навчати цьому малят.
Дитина з ООП не повинна займати особливе становище в групі, вона має відчувати себе природно, досягати самостійності, наскільки це можливо. Створюйте таку атмосферу взаєморозуміння і взаємодопомоги між дітьми, яка б могла забезпечити дитині з особливими освітніми потребами можливість самоствердитися, набути певні навички соціальної поведінки.
Сприяйте налагодженню дружніх стосунків дітей природним шляхом. Не намагайтеся примушувати дітей до дружби, оскільки такі взаємини мають розвиватися безпосередньо. Не приділяйте цьому питанню надмірної уваги й не занадто наполягайте на необхідності взаємодії дітей з особливими потребами та дітей із типовим розвитком. Такими діями ви можете закріпити у свідомості останніх думку про те, що дітям з особливими потребами необхідно допомагати, а не те - що слід налагоджувати рівноправні взаємовигідні соціальні стосунки.
Вчіть дітей з повагою ставитися до однолітків і додержуватися норм поведінки під час взаємодії, поважати гідність дітей з особливими потребами. Наприклад, комусь можуть бути неприємні часті торкання. Інколи діти можуть ставитися до дітей з особливими потребами як до ляльок або домашніх тварин.
Вчинки говорять більше за слова, а тому демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку. Якщо вихователь, помічник вихователя в групі ставитимуться до всіх дітей з повагою, вихованці діятимуть аналогічно. Якщо ж вони будуть бачити зверхнє, грубе або неуважне ставлення дорослих один до одного та до вихованців, вони будуть наслідувати це під час взаємодії з однолітками. Будь-які дії вихователя в групі не лишаються непоміченими й впливають на дітей.
Заохочуйте дітей до співробітництва й взаємній допомозі. Необхідно зосереджувати увагу на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, якими вони можуть поділитися з іншими. Вчіть дітей обмінюватися послугами. Це має бути взаємний, а не однобічний процес. Діти з особливими потребами мають не лише отримувати допомогу, а й надавати її іншим.
Діти з недостатнім розвитком комунікативних навичок не можуть започаткувати гру, не вміють приєднуватися до неї. Для розвитку цих умінь потрібна цілеспрямована допомога педагога шляхом моделювання поведінки і підкріплення. Щоб заохотити дитину з ООП до гри, вихователь має приєднатися до гравців, залучити малюка, а коли він буде здатний самостійно гратися з однолітками, поступово залишити дітей. Інколи необхідне фізичне керування дітьми з ООП під час гри, доки вони не оволодіють мистецтвом самостійної гри.
Діти, що не бажають гратися з однолітками, можуть боятися це робити, діяти дуже повільно або демонструвати агресивність. Щоб сприяти соціальному розвиткові таких дітей, пропонуйте дітям безпечне місце, звідки вони б могли спостерігати за діяльністю інших дітей. Часто малята багато чому навчаються в такий спосіб і можуть повністю долучитися до гри через спостереження. Використовуйте позитивне схвалення. Посмішка, кивок головою чи погладжування по спині дитини можуть бути ефективнішими, ніж голосні коментарі перед усією групою.
Не примушуйте дітей брати участь у групових видах діяльності, а приділяйте їм індивідуальну увагу, щоб у них з’явилося почуття довіри, необхідне для колективної роботи.
Світ дітей з особливими освітніми потребами особливий та різнобарвний. Вони вчаться жити повноцінним життям, тому завдання дорослих – допомогти їм у цьому, але головне – не нашкодити дитині своїми стараннями. Тож давайте працювати разом і допомагати дітям адаптуватися в нашому непростому світі. І об’єднавши зусилля, ми впевнені - кожна дитина знайде своє призначення в житті.

Методичні рекомендації для педагогів "Головні завдання інклюзивного навчання в ДНЗ" https://docs.google.com/document/d/1YW6qzWo1XivaG4ya84nrrFbIMV21VHcO/edit?usp=sharing&ouid=114216901940393373058&rtpof=true&sd=true

Консультації з питання:

- "Аутизм: інвалідність, що межує з геніальність..." https://docs.google.com/document/d/14pesBW7AWwBB9YDpDy7cUIOcgXr8aJKl/edit?usp=sharing&ouid=114216901940393373058&rtpof=true&sd=true

- "Успішна освіта для дітей з розладами аутистичного спектра" https://docs.google.com/document/d/1bHy-818eml9Uxh-HEJadmYsClbH4BUIK/edit?usp=sharing&ouid=114216901940393373058&rtpof=true&sd=true


- Копіювання дозволяється з цитуванням джерела (Квасилівський ЗДО): http://leleka.rv.ua/index.php?m=content&d=view&cid=469
Робота з дітьми з розладами аутичного спектра в закладі дошкільної освіти: з чого починати?

Розлади аутичного спектра (РАС) - порушення психічного розвитку, що характеризується вираженим дефіцитом соціальної взаємодії, здатності до спілкування та пізнання довкілля, втратою інтересу до реальності.

До РАС належать:

- аутизм
- інфантильний аутизм
- дитячий аутизм - аутистичний розлад
- синдром Каннера
- синдром Аспергера
- нетиповий аутизм
За ідеї впровадження інклюзії в системі дошкільної освіти діти з РАС дедалі частіше приходитимуть до дитячого садка загального типу.

Характерні прояви розладів аутичного спектра.

Найхарактернішими проявами розладів аутичного спектра є такі: Дитина уникає емоційних контактів з іншими людьми, навіть із близькими. Вона не здатна до комунікації, соціальної взаємодії з дорослими та однолітками. Оточенню дуже складно привернути її увагу. Така дитина уникає контакту очима, не здатна виразити свій емоційний стан та зрозуміти емоційний стан інших, у неї спостерігається затримка у розвитку мовлення. Дитина може повторювати лише окремі звуки, прості слова, почуті від дорослих. Для дитини характерна схильність до стереотипних самостимулювальних дій (розгойдування всім тілом, викладання предметів акуратними рядами, повторення певного звука або слова тощо). Така дитина виявляє спротив до найменших змін в організації її життя. Для неї характерні афективні спалахи, прояви агресії, особливо в незнайомій ситуації, коли щось не виходить, або порушується звичний для неї порядок речей, дій. У дитини обмежені або відсутні навички самообслуговування. Дитина з РАС переважно не використовує предмети за їх прямим призначенням, не грається з іграшками, як звичайні діти. Комплексний підхід щодо організації роботи з дітьми з РАС Недостатня кількість інформації, спеціальної літератури, неналежна підготовка фахівців для роботи з дітьми з РАС ускладнює процес взаємодії з ними у закладі дошкільної освіти. Коли така дитина за рішенням психолого-медико-педагогічної комісії потрапляє до дитячого садка, то це є стресом не лише для неї та її батьків, а й для фахівців дитячого садка. Особливо, якщо раніше вони не мали досвіду безпосередньої роботи з дітьми з розладами аутичного спектра. Найважливішою умовою в такому випадку є тісний зв'язок цілої команди фахівців дошкільного навчального закладу: - вихователя-методиста - практичного психолога - вчителя-дефектолога - вчителя-логопеда - вихователя - асистента вихователя - музичного керівника - інструктора з фізкультури. У кожного з них є свої завдання та цілі в роботі з дитиною з РАС. Утім, важливо, аби педагогічні працівники різних фахів підтримували постійну взаємодію. Допоможе в цьому співпраця під час засідань психолого-медико-педагогічного консиліуму дитячого садка. Засідання психолого-медико-педагогічного консиліуму реалізують комплексний, мультидисциплінарний підхід щодо забезпечення розвитку дітей дошкільного віку. Під час засідань фахівці: - обмінюються власними спостереженнями, думками, результатами роботи з дитиною; - визначають цілі та завдання роботи; - розв'язують найгостріші питання; - складають індивідуальні програми роботи з кожною дитиною; - розподіляють час та завдання. Для фахівців у роботі з дитиною з РАС можуть бути визначені такі завдання: для практичного психолога: за допомогою використання різних психотерапевтичних методів (ізотерапія, піскова терапія, ігрова терапія) сприяти: - психоемоційному розвантаженню дитини - зняттю психом'язового напруження - розвитку емоційно-вольової саморегуляції - корекції дитячих страхів; організовувати роботу в малих групах з метою залучення дитини до взаємодії з однолітками для вчителя-дефектолога розвивати в дитини: - пізнавальні процеси - сенсорні здібності - уміння слухати і чути вказівки дорослого; навчати дитину спостерігати за предметно-ігровими діями дорослого і відтворювати їх для вчителя-логопеда розвивати: - мовлення - фонематичний слух - дрібну моторику рук для музичного керівника залучати дитину до: - слухання музики - гри на музичних інструментах - участі в музично-ритмічних іграх для інструктора з фізкультури - розвивати загальну моторику дитини, її вправність, гнучкість - залучати до рухливих ігор за правилами для вихователя-методиста - координувати взаємодію та роботу фахівців з дитиною. Вивчення динаміки розвитку Для того, щоб мати змогу відстежувати динаміку розвитку дитини, з'ясувати її індивідуальні особливості, скласти психологічний портрет, у дошкільному закладі, введіть зошит або картку фіксації результатів роботи та спостережень за поведінкою дитини, де кожен фахівець фіксує свої спостереження, результати роботи з дитиною. Зокрема, у картці зазначають таку інформацію: Дата Форма діяльності - заняття, режимні моменти тощо Поведінкові прояви дитини з описом ситуації, якою вони були зумовлені Прізвище та посада фахівця, який проводив роботу з дитиною. У разі організованого спостереження за дитиною іншим фахівцем - це також вкажіть у картці та зафіксуйте висновки з посиланням на протокол спостереження. Аналізування картки спостережень дає змогу: - побачити динаміку розвитку дитини - з'ясувати, чого вдається досягти, а чого ні - визначити, на що дитина реагує позитивно, що ігнорує, а що викликає в неї негативні емоції тощо - намітити орієнтири подальшої корекційно-розвивальної роботи Така аналітична робота забезпечить індивідуальний підхід до дитини з РАС, створить сприятливі умови для її перебування в закладі дошкільної освіти. Незважаючи на діагноз, кожна дитина - індивідуальна. І те, що позитивно сприймає одна дитина, інша не сприймає та ігнорує чи виявляє різкий спротив. Криворізький дитсадок № 236 відвідують дві дитини з РАС. Одна з них проявляє виражений інтерес до музичних занять, залюбки бере в них участь, повторює рухи за дітьми та вихователем, їй подобається грати на музичних інструментах. Інша реагує на музику криком, плачем, затуляє вуха, відмовляється від участі в музичних заняттях, ігор з музичними інструментами. При цьому дівчинка має тісний зв'язок із мамою, яка супроводжує її скрізь і постійно перебуває поруч. Тоді як хлопчик не має такої прив'язаності до жодного з батьків і спокійно почувається за їх відсутності. Особливості організації окремих аспектів розвивальної роботи з дітьми з РАС Організація розвивальної роботи з кожною дитиною з РАС є індивідуальною. Проте можна виділити окремі аспекти: - адаптація дитини до дитячого садка - врахування специфіки психічного розвитку - робота дитини в мікрогрупі дітей з нормативним розвитком - психотерапевтичні методи і правила роботи. Розгляньмо їх докладніше. Адаптація дитини до дошкільного закладу Перший етап у роботі з дитиною з РАС - це її адаптація до дошкільного навчального закладу, поступове налагодження контакту з дорослими. Дайте дитині звикнути до нових умов, середовища, соціального оточення. Взаємодію з різними фахівцями організовуйте через взаємодію з тим, кого дитина з РАС виділяє з поміж інших і ставиться прихильніше: - дозволяє доторкнутися до себе - адекватно реагує на його прохання - сама приходить із запитаннями чи звертається по допомогу. Не залучайте дитину до інтенсивної роботи з усіма фахівцями з перших днів. Спочатку вона має поступово звикнути не лише до нових людей, а й до нового приміщення. Вводьте дитину до нових приміщень дитячого садка, наприклад до кабінету практичного психолога чи вчителя-дефектолога, обережно і поступово. Якщо вона виказує незадоволення виходом за межі групового приміщення -забезпечте умови для розвивальної роботи з нею в групі. Лише після адаптаційного етапу розпочинайте роботу відповідно до індивідуальної програми. Врахування специфіки психічного розвитку Пам'ятайте! Основним завданням роботи з дитиною з РАС є не засвоєння нею певних знань, а адаптація до життя в суспільстві. Для початку сформуйте в неї навички самообслуговування: - миття рук - одягання-роздягання - приймання їжі - користування столовими приборами - уміння використовувати предмети найближчого оточення за призначенням - розуміння призначення приміщень (ігрова кімната - для ігор, спальня - для відпочинку тощо). Можете застосовувати орієнтири для дитини у вигляді фотографій, піктограм, інших позначок. Багато хто з дітей залюбки розглядають фотографії, на яких зображені інші люди. Використовуйте дидактичні іграшки: - мозаїки - шнурівки - конструктори - пірамідки - розвивальні вкладки - об'ємні багатогранники (здебільшого куби) з отворами для геометричних фігур, силуетів тварин тощо - посібники Монтессорі - іграшки для формування в дитини вміння застібати-розстібати блискавки, ґудзики, інші застібки тощо. Робота в мікрогрупі дітей з нормативним розвитком Наступним етапом у роботі з дитиною з РАС може бути залучення її до роботи в мікрогрупі дітей з нормативним розвитком, під час якої усіляко сприяти взаємодії дитини з однолітками. Залучати її до спільних прогулянок із групою дітей. Активну участь у цьому мають брати батьки дитини, які зазвичай є її супроводжувальними особами в закладі дошкільної освіти. Перебуваючи постійно поруч, вони можуть залучати дитину до взаємодії з однолітками - пропонувати, наприклад, поділитись іграшкою, попросити погратися чужою іграшкою тощо. Арт-терапевтичні методи і правила роботи У роботі з дітьми з РАС використовуйте різноманітні арт-терапевтичні методи: - піскова терапія - ізотерапія - музикотерапія - ігри з водою, якщо дитина реагує на них прихильно. Вони сприятимуть заспокоєнню, зняттю психом'язового напруження, налагодженню взаємодії. Дотримуйтеся таких правил: Ураховуйте те, що діти з РАС можуть відмовитися виконувати завдання або ігнорувати запропоновані їм види діяльності. Підходьте гнучко до організації та проведення корекційних занять. Коментуйте всі дії під час заняття з тим рівнем емоційності, який є прийнятним для дитини. Контролюйте силу свого голосу. Уникайте різких рухів. Зберігайте спокій у будь-яких проявах неадекватної, агресивної поведінки дитини. Аналізуйте та намагайтеся зрозуміти різні емоційні реакції, прояви поведінки дитини. Повторюйте стереотипні дії, що сприятиме налагодженню взаємодії між дорослим і дитиною. Пам'ятайте, що робота з дитиною з РАС є довготривалою і потребує терпіння, докладання чималих зусиль та енергії. Взаємодія з батьками як запорука ефективності корекційної роботи з дитиною з РАС Особливим аспектом організації роботи фахівців закладу дошкільної освіти, спрямованої на розвиток дитини з РАС, є взаємодія з її батьками. Адже досить часто вони виявляються неготовими сприйняти діагноз своєї дитини. А тому витрачають багато часу, щоб спростувати його, соромляться, комплексують стосовно цього. Зрештою, намагаються приховати певну інформацію про особливості поведінки дитини, перебільшують її вміння та знання. Бажаючи, щоб дитина не відрізнялась від інших дітей її віку, іноді батьки намагаються будь-якими способами «втиснути» її в загальноприйняті суспільні межі, що неможливо у випадку дитини з РАС. З іншого боку, батьки зазвичай чекають швидких та високих результатів від роботи фахівців з дитиною. А не помічаючи їх, впадають у відчай, намагаються звинуватити педагогів у непрофесіоналізмі. Підтримуйте постійний зв'язок з батьками, надавайте їм емоційну підтримку, ведіть просвітницьку роботу. Найважливіше - не порівнювати свою дитину з іншими, а орієнтуватися на її індивідуальну динаміку розвитку. Важливо, аби батьки розуміли, що крик, плач, негативізм, агресія є нормальними проявами для дитини з РАС, особливо в незнайомій, стресовій ситуації. Окрім того, під час спілкування з батьками виявіть окремі індивідуальні особливості дитини, ураховуючи які, буде легше налагодити контакт та взаємодію з дитиною, створити необхідні умови для її комфортного перебування у дитячому садку. Цю інформацію можна з'ясувати в ході бесіди з батьками або запропонувати їм заповнити спеціальну анкету. Запитання анкети можуть бути такими: Яка улюблена іграшка Вашої дитини? Яке її улюблене заняття? Які розвивальні ігри та іграшки є у Вашої дитини вдома? Якими навичками самообслуговування вона володіє? Як можна заспокоїти дитину, коли вона рознервувалася? Які страхи є в дитини? Що для Вашої дитини є неприйнятним (гучні звуки; яскраве світло, дотик тощо)? Яких правил дотримується сім'я у взаємодії з дитиною, наприклад під час режимних моментів? Також під час консультації допоможіть батькам навчитися сприймати свою дитину такою, якою вона є, не відгороджуватися від її проблем, не заперечувати їх. Адже лише тоді, коли батьки зможуть об'єктивно сприйняти реальність, вони зможуть спрямувати свою увагу та активність на допомогу власній дитині. Систематично надавайте інформацію щодо взаємодії з дитиною, її розвитку, облаштування життєвого простору тощо. Обговорюйте, що вдається, що ні, які є позитивні зміни. Давайте рекомендації щодо роботи з дитиною вдома, аби досягти позитивних результатів у її розвитку. Наприклад, протягом тижня відпрацьовуйте навички миття рук із використанням серії фотографій у ванній кімнаті, що демонструють послідовність дій. Зазвичай хтось один із батьків, із ким у дитини тісніший емоційний зв'язок, є її супроводжувальною особою в дошкільному начальному закладі. Це дає змогу підтримувати постійну тісну взаємодію з батьками, а батькам - спостерігати за прийомами роботи фахівців з дитиною. Також присутність батьків дає змогу фахівцям правильно інтерпретувати певні прояви поведінки, реакції дитини, особливо на перших етапах роботи з нею. Комплексний підхід, заснований на тісній взаємодії фахівців дошкільного навчального закладу та батьків, допоможе створити сприятливі умови для перебування дитини з РАС у дитячому садку та забезпечить позитивні зміни у її розвитку, що, своєю чергою, полегшить їй доросле життя.