Шепетівськиий ЗДО №7 "Дюймовочка"

Шепетівськиий ЗДО №7 "Дюймовочка"

Сторінка музичних керівників

Цікаві факти з історії виникнення нотного запису
Винахідником всесвітньо відомої нотної грамоти вважається чернець Гвідо Аретинський (Гвідо д’Ареццо), що жив в (ок. 990 – ок. 1050) року нашої ери. Як і все прекрасне в ті часи, нотна грамота зародилася поблизу Флоренції, невеличкому містечку в Тоскані – Ареццо.
У Флоренції встановлено пам’ятник монаху.
Гвідо – італійський музичний теоретик,
один з найбільших реформаторі в області музичної практики у добу середньовіччя. Монах – бенедиктинець. Він увів у музичну практику систему сольмізації, 4-х лінійний нотний стан з літерним позначенням висоти звуку на кожній лінії і ключ. Реформа нотного письма Гвідо д’Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль у розвитку композиторської творчості й лягла в основу сучасної нотації. У дидактичних цілях придумав систему сольмізації, в якій встановив збережені до нині складові назви ступенів звукоряду (ut, re, mi, fa, sol, la, si) на основі акровірша молитви до Івана Христителя «Ut queant laxis» .

UT queant laxis → до
REsonare fibris → ре
MIra gestorum → мі
FAmuli tuorum → фа
SOLve polluti → соль
LAbii reatum → ля
Sancte Iohannes (Si) → сі
У перекладі з латинської мови: «Щоби слуги твої голосами своїми змогли оспівати чудні діяння твої, очисти гріх з наших зганьблених вуст, о, Святий Іване».
Склад «ut» - закритий, проспівати було важко, тому назва першої ноти октави «ut», в XVI столітті замінили на «do»
Гвідо був учителем музики та хорового церковного співу при різних храмах, він багато подорожував по Італії, зустрічався в Римі з Папою Іваном XIX і багато працював над створенням музичної грамоти, яка стала загальноприйнятою.
Одного разу, намагаючись придумати більш легкий спосіб заучування незнайомих мелодій для співи, Гвідо придумав систему сольмізації на основі акровірша молитви до Іоанна Хрестителя:
UT queant laxis
REsonare fibris
MIra gestorum
FAmuli tuorum
SOLve polluti
LAbii reatum
Sancte Ioannes
(У перекладі з латинського: «Щоб твої слузі голосами своїми змогли пробудити дивовижні діяння твої, очисти гріх з наших зганьблені вуст, о, Святий Іоанн»)
Назви всіх нот, крім першої, закінчуються на голосний звук, їх зручно співати. Склад ut – закритий і проспівати його подібно іншим неможливо. Тому назву першої ноти октави, ut, в шістнадцятому столітті замінили на do (швидше за все, від латинського слова Dominus – Господь).
Сучасна інтерпретація назв нот виглядає так:
Do – Dominus – Господь;
Re – rerum – матерія;
Mi – miraculum – диво;
Fa – familias рlanetarium – сім'я планет, тобто сонячна система;
Sol – solis – Сонце;
La – via lactea – Чумацький шлях;
Si – siderae – небеса.
Завдяки авторитету Гвідо латинська літерне позначення утвердилася як загальноприйнята в західній Європі і зберігається до наших днів.
Крім усього іншого, Гвідо належить величезна заслуга в прогресі письмової частини нотної грамоти. Під час виступу хору, Гвідо для вказівки нот використовував свою ліву руку, згинаючи суглоби пальців він вказував, яку ноту брати в той чи інший час:
Надалі, Гвідо почав відзначати звуки нотами (від латинського слова nota – знак). Ноти, заштриховані квадратики, розміщувалися на нотному стані, складається з чотирьох паралельних ліній. Зараз цих ліній п'ять, і ноти зображують колом, а не квадратом, але принцип, введений Гвідо, залишився без змін.

Made with